По словам Томенко, ведя избирательную кампанию против Юлии Тимошенко, Виктор Ющенко постоянно акцентировал внимание на том, что в ближайшее время в Украине появится украинский Премьер-министр и украинское правительство. "Сегодня можем утверждать, что благодаря активному участию в президентской избирательной кампании Ющенко на стороне Виктора Януковича такое "украинское" правительство появилось", - сказал он.

Первыми последствиями этого "украинского" правительства, по мнению Томенко, является то, что во время представления на должность Премьер-министра Азарова абсолютное большинство членов коалиции перешли на русский язык. "Нужно считать, что русский язык стал языком правящей коалиции. Анализируя состав правительства, можно сказать, что русский язык станет не только языком Администрации президента, о чем уже не раз писали эксперты, а, очевидно, и языком новосозданного правительства", - отметил Томенко.

Вице-спикер отметил также, что "сегодня, прогнозируя возможные решения этого правительства, нужно иметь в виду ответственность всех тех политиков, которые способствовали появлению именно такого правительства".

Лідер «Фронту Змін» – про свої політичні ініціативи і про те, як діятиме, коли до них не прислухаються

Наша розмова відбулася у день народження Тараса Шевченка. Приїхавши до Львова, Арсеній Яценюк поклав квіти до пам’ятника Великому Кобзареві, а потім в одному з престижних ресторанів міста влаштував прийняття для представників галицької інтелігенції. Поруч із губернатором Кмітем, головою облради Сеником, мером Садовим ми побачили подружжя поетів Калинців, народного артиста Федора Стригуна, художників, співаків, підприємців, банкірів. Келих за місто, з якого у 90-ті роки починалася українська демократична революція, піднімав лідер УРП «Собор», народний депутат Анатолій Матвієнко (очевидно, був одним з тих, хто представляє нову команду Яценюка). У цьому закладі ми побачили і лідера «Пори» Владислава Каськіва. Зайшовши у сусідній зал, він, наче давній приятель, обнявся з керманичем «Свободи» Олегом Тягнибоком, який зі своїми соратниками пив каву...

Цього дня Арсеній Яценюк говорив з відомими львів’янами не лише про великого поета, а й про велику політику, намагався втоптати стежину до сердець патріотичних галичан. Коли ми поставили співрозмовнику перше запитання, його відповідь перервав телефонний дзвінок. Мабуть, дуже важливий, бо Арсеній Петрович попросив залишити його наодинці. З кімнати, де відбувалася розмова з інкогніто, пильний охоронець забрав усі портфелі, навіть залишений мною фотоапарат. Через кілька хвилин був ще один дзвінок, на який Яценюк відповідав в умовах такої ж підвищеної конфіденційності. Не виключаю, що телефонували з Адміністрації Президента. Невдовзі після нашого інтерв’ю лідер «Фронту Змін» спішно вилетів до Києва, на зустріч з Віктором Януковичем, якому напередодні адресував відкритого листа про шляхи виходу з політичної кризи. Президент, за його словами, запропонував Яценюку «високу посаду в уряді», але компромісу, схоже, не вийшло. Яценюк заявив, що переходить в опозицію до влади, береться за створення опозиційного уряду. Мотиви такого рішення прозвучали у розмові з кореспондентом «Високого Замку»…

- Депутати від «Нашої України» умовою свого входження у парламентську коаліцію з Партією регіонів називали прем’єрство Арсенія Яценюка. Чи готові ви були до такої ноші?

- Початок переговорного процесу щодо коаліції передбачав кілька етапів. У листі до Януковича я окреслив ідеологічні засади - щоб потім ніхто не казав, що вони про це не знали. Принциповими є питання української мови як єдиної державної, дотримання Конституції щодо перебування Чорноморського флоту Росії, недопущення продажу української газотранспортної системи та інші важливі питання. Я виклав план економічних реформ з 12 пунктів (ніхто, крім мене, досі його не запропонував), а також часові рамки реалізації цього плану. Кажучи про нову коаліцію, виходив з наступного: якщо Президент і провладна партія представляють одну частину країни, то логічно, щоб прем’єр й інші суб’єкти коаліції представляли іншу частину держави. Тоді це буде шлях до об’єднання країни.

Якщо не встановлюється такий баланс, то виходить, що Президент, прем’єр і весь склад уряду - з одного політичного села. Я це називаю інцестом. А він, як відомо, призводить до виродження, в даному разі – до політичного.

Схожа проблема була у демократичній коаліції. Треба переходити на складніший формат політичних відносин: кожен у нинішніх умовах бореться за свого виборця, але при цьому всі повинні боротися за Україну. Чи відбудеться така трансформація, залежить особисто від Януковича.

Я не веду кулуарних переговорів, свою позицію оприлюднив публічно. Моя мета – щоб країна зробила поступ, прем’єрство в цьому сенсі могло би бути засобом реалізації.

Не знаю, які політичні здобутки можна отримати на цьому посту - у бюджеті поточного року дірка у 100 мільярдів гривень! Однак для справжнього демократичного табору прихід у владу – це був би виклик, шанс довести, що ми на щось здатні.

- Судячи з того, що у парламенті проголосують за новий спосіб формування коаліції…

- Не проголосують! (Наше інтерв’ю відбулося за півгодини до голосування у парламенті. – Ред.). Точніше, може, голосування і буде, але у вівторок коаліцію «тушками» не сформують.

Найсолодший шлях – найкоротший. А найбільш ефективний – складний, з випробуваннями, і його треба проходити. Якщо «регіонали» зважаться на перший варіант, то повинні би згадати недавню нашу політичну історію. Ми проводили у три тури вибори президента. Я тоді голосував за Ющенка, але питання конституційності третього туру не знято досі. У парламенті 2006 року вже збирали 300 голосів – «дозбиралися» до дострокових виборів. Пам’ятаємо, як у вересні 2008-го Тимошенко з Януковичем спільно писали Конституцію… Кожен крок, який має на меті під прикриттям державницьких закликів захопити владу, завершується провалом. І цього разу завершиться тим же.

- Якщо все-таки «регіонали» продавлять свою коаліцію «тушками», де буде ваше місце?

- Це вже буде суттєва відповідь. Що ж, тоді два з половиною роки поживемо в опозиції…

- Ви кажете про нелегітимність коаліції, створеної за участю депутатів-«тушок». А на яку правову основу опирається ваша ідея про «тимчасову» коаліцію, «тимчасовий» уряд?

- Згідно з чинним законом про Регламент, коаліція може утворюватися на визначений термін для досягнення визначених цілей. Для нас, представників демократичного табору, вони полягають у відверненні антиконституційного перевороту. Ми не хочемо, щоб в Україні були нелегітимна коаліція і нелегітимний уряд. Тому йдемо на політичну угоду: не входимо до складу уряду і не несемо жодної відповідальності за його дії – цю відповідальність нестиме чинна влада. В обмін на це вона зобов’язана буде виконати основну вимогу – провести дострокові парламентські вибори. Це єдиний шлях виходу з патової ситуації.

- Ви наполягатимете, щоб ці нові вибори відбувалися на новій основі – з відкритими партійними списками?

- Саме так. Адже прагнемо оновлення влади. А цього неможливо досягти, якщо і далі вписувати у виборчі списки «мертві душі». Будучи головою парламенту, я підписав розпорядження про внесення єдиного узгодженого законопроекту про відкриті списки (загалом їх було дев’ять). Нинішній спікер Володимир Литвин разів п’ять публічно заявляв, що таке розпорядження є, що його ось-ось розглянуть. Два роки «розглядають»…

- Чому опирається Литвин?

- Я поставив би питання по-іншому: чого не хоче стара політична система? Вона не хоче втратити контроль над своїми васалами. Коли йдеться про відкриті списки, то там повинні бути генератори державницьких ідей, а не водії, охоронці, секретарі. Чому складно домовитися у фракції «НУ-НС»? Не тільки тому, що Віктор Андрійович так специфічно сформував виборчий список, а й тому, що там є люди, які мають клепку у голові, мають позицію. Інше питання, що вони не об’єднані спільною ідеологією.

- З ким будете об’єднуватися в опозиції? Чи не ризикуєте залишитися таким собі «одиноким вовком»?

- Ми розпочали складний процес об’єднання, який раніше нікому не вдавався. Переговорний процес іде практично з половиною партій, які нині представлені у фракції «НУ-НС». Що таке бути самому, я відчув під час минулої президентської кампанії, коли проти мене воювали всі. Не було жодної людини з чинного політикуму, яка хотіла б, щоб у мене був хоча б якийсь рейтинг. Я буду об’єднуватися – відтак доведеться іти на поступки. Доведеться сформувати такі правила політичної гри, де партія буде мати лідера, але не матиме месії. Месіанство призводить до політичного банкрутства. Я вже бачив два такі приклади…

- З огляду на нинішню політичну суєту у вас не народжувалася думка: навіщо було валити стару, демократичну коаліцію? Може, її потрібно було «підживити»?

- Її не було. Демократична коаліція існувала тільки тоді, коли внесли кандидатуру спікера Яценюка і проголосували за нього. Коли Тимошенко призначили Прем’єр-міністром з перевагою в один голос (цей останній голос був мій), рівно у ту ж секунду демократична коаліція вмерла.

З жахом пригадую рік свого перебування на посаді Голови Верховної Ради. Для того, щоб прийняти закон, підготовлений демократичною коаліцією, змушений був бігати по «регіоналах», домовлявся з ними: дайте один-два голоси. Візьміть ратифікацію угоди з Євросоюзом про вільний візовий режим і реадмісію – у схваленні цього документа нам допомогли «регіонали». Коли голосували за прийняття законів, потрібних для вступу у Світову організацію торгівлі, в останню секунду я домовився з «Регіонами», бо бачив, що у демократичній коаліції не вистачає голосів. От вам і вся коаліція.

Іван Фаріон


http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=81294